Адам сидів у приймальній кімнаті та очікував своєї черги.
Він був останнім.
Крім нього у кімнаті було ще декілька людей:
Першою в черзі була жінка постбальзаківсього віку, після неї чоловік десь за тридцять.
Тут раптом до кімнати зайшла дівчина у супроводі двох молодиків, судячи з усього -- її охоронці.
Усі троє були одягнуті схожим чином, у одяг чорного кольору.
У дівчини була зачіска типу каре і темне волосся.
Ця делегація підійшла до героя.
Як тільки Адам зійшовся з дівчиною поглядами, один з охоронців різким та чітким рухом, протягнув йому конверт:
-— Тольда Ноксель. До ваших послух — представилась дівчина — я допоможу вам
-— але … — спробував заперечити Адам
-— мені відомо все необхідне, не бачу сенсу затримуватися в цьому злощасному місці — дівчина швидко і коротко напівсхилила голову, це було щось на кшталт поклону, розвернулась на місці і зникла зі своєю свитою, так само несподівано, як і з’явилась.
Адам перелякано окинув поглядом кімнату. Ті двоє, що там залишалися були не менше ошарашені за нього.
Чоловік, що сидів ближче до Адама, кивнув головою в бік конверту наче запитуючи: «ну, що там в ньому?».
Ще секунду Адам знаходився у прострація, а потім здригнувся і вискочик з приймальні.
Він уже здогадувався, що у тому конверті.