І сталося після смерті Саула.
Давид повернувся до Ціклаґа, ще з попелом власного міста в пам’яті, ще з утомою переслідуваного, ще не цар, але вже не просто втікач.
І прийшов чоловік із табору Саула.
| import os | |
| import torch | |
| from torch.utils.cpp_extension import load_inline | |
| _qr_mod = None | |
| CUDA_SRC = r""" | |
| #include <torch/extension.h> | |
| #include <ATen/cuda/CUDAContext.h> | |
| #include <c10/cuda/CUDAGuard.h> |
І сталося в дні, коли судді судили, коли кожен робив те, що було правильним у його очах, коли земля втомилася від героїв із мечами, обітниць із кров’ю, ідолів у приватних домах і жінок, чиї голоси губилися в темряві.
І був голод у землі.
Не просто нестача хліба.
І сталося після смерті Ісуса Навина.
Покоління, що бачило ріку й мури, ще пам’ятало смак страху й подиву. Але діти їхніх дітей уже народжувалися серед полів, меж, міст, спадків і суперечок про врожай.
Вони знали історії про Єгипет, але Єгипет був для них не місцем, а словом.
І сталося після смерті Мойсея.
Мертві іноді залишають по собі тишу більшу, ніж їхній голос за життя.
Народ стояв біля ріки, і кожен знав: той, хто говорив із бурею, більше не скаже, куди йти. Той, хто підіймав жезл над морем, більше не простягне руки. Той, хто сварився з Богом за них, більше не стане між ними і страхом.
І промовлено було до людей не з палацу, не з трону, не з екрана, що сяє вночі над обличчям самотньої людини, а з намету посеред табору.
Бо свобода, якщо не навчиться порядку, скоро знову попросить собі фараона.
І народ, що вийшов із рабства, мав навчитися жити так, щоб сила не пожирала слабкого, чистота не стала гордістю, закон не став батогом, а святість не стала виправданням для жорстокості.
І оселилися діти тих, хто пережив голод, у землі чужій.
Спершу їх прийняли, бо вони були корисні. Вони працювали, будували, рахували, лікували, навчали дітей, лагодили зрошення, носили воду, перекладали мови, зберігали пам’ять.
І минали покоління.